gvynt: (Default)
[personal profile] gvynt
Цікаво, що російськомовні литовці (і деякою мірою білоруси) та російськомовні українці розмовляють по-різному, особливо це стосується інтонацій запитальних речень. Литовці підсилюють закінчення речення, а українці (принаймні, на Сході) навпаки, закінчують запитальне речення без жодного ентузіазму.

Наприклад, речення: "Доброго дня, чи не бажаєте кави?" литовці вимовляють якось так:



А українці так:



Інколи це призводить до того, що литовці не розчувають, що саме їм пропонують. Кумедно виходить, коли вони переспрошують: "вибачте, що?", і український співрозмовник повторює їм ту  саму фразу з тією ж інтонацією, але гучніше. Литовець знову чує першу частину запитального речення (яку він зрозумів ще з першого разу), але кінець речення знов якось нерозбірливо згасає.