Про інтонацію та акцент

[gvynt]

Цікаво, що російськомовні литовці (і деякою мірою білоруси) та російськомовні українці розмовляють по-різному, особливо це стосується інтонацій запитальних речень. Литовці підсилюють закінчення речення, а українці (принаймні, на Сході) навпаки, закінчують запитальне речення без жодного ентузіазму.

Наприклад, речення: "Доброго дня, чи не бажаєте кави?" литовці вимовляють якось так:



А українці так:



Інколи це призводить до того, що литовці не розчувають, що саме їм пропонують. Кумедно виходить, коли вони переспрошують: "вибачте, що?", і український співрозмовник повторює їм ту  саму фразу з тією ж інтонацією, але гучніше. Литовець знову чує першу частину запитального речення (яку він зрозумів ще з першого разу), але кінець речення знов якось нерозбірливо згасає.

Comments

[pocketfull_of]

Про українську низхідну інтонацію - точно. У себе відловила, коли говорю англійською: англійською інтонація піднімається майже завжди, не лише в питальних реченнях, тому, доки не відфіксувала цю штуку, звучала англофонам напряжно, як серцевий напад.

[gvynt]

Так, деякі мої російськомовні іноземці скаржились, що під час бесіди почуваються дуже напружено, весь час намагаючись розібрати останні слова речення :)