Маленьке НАТО

Кириленко: Країни, що розуміють загрозу від Росії, мусять об’єднуватися у «мале» НАТО

Хочу прокоментувати цю та інші подібні ініціативи.

Ідея створити таке регіональне угруповання (пасок "Грузія-Молдова-Україна-Польща-Литва-Латвія-Естонія", або хоча б "Україна-Польща-Литва") здається дуже логічною, адже всі ці країни постраждали у минулому і продовжують потерпати зараз від російської агресії. Але навіть якщо така спільна бригада буде створена, чи буде вона працювати?


Напис на плакаті польських фанів: "Литовський хаме, схилися перед польскім паном!" спричинив у 2013 скандал у пресі. Польский МЗС назвав його "сумною ознакою дурості", винуватців було затримано (не знаю, чи їх покарали). Але цей випадок є показовим та симптоматичним: у польському суспільстві така позиція щодо Литви та України поширена, і це не може не проявлятися у зовнішній політиці Польщі.

Треба розуміти специфіку польско-українських та польско-литовських відносин: Україна та Литва мають території, які тривалий час були частиною Польщі (Західна Україна та Віленький Край відповідно), і у Польщі є багато прибічників їх повернення, у тому числі серед найвищіх посадовців. Ідеї польского реваншизму вилились у концепцію "Полонії" - це така узагальнююча назва польскої спільноти, що після Другої Світової опинилися по той бік кордону, та мігрантів, у тому числі і у Америці. Вона є польским аналогом "Русского Мира" - території, де треба захищати своїх співвітчизників. І Польща активно підтримує своїх за кордоном: для них є телеканали, спілки, виділяється бюджет, МЗС продавлює їх інтереси, підтримуються католицькі спільноти.

Україну це досі торкалося лише у вигляді роздавання етнічним полякам "Карти Поляка". У Литві трохи гірше - на додачу до "Карти Поляка" вони мають місця компактного проживання етнічних поляків. Ці поляки за підтримки уряду Польщі постійно ведуть боротьбу за право на офіційне використання своєї мови. Польща періодично влаштовує публічні порки литовським дипломатам, принижуючи їх (у дипломатичний спосіб) так само, як це робить Росія.

Можливо, ви пам'ятаєте нещодавню спробу Жириновського зіграти на польскому реваншизмі. Офіційно поляки рішуче відхилили навіть думку про це, але мета була досягнута: польскі праві отримали сигнал з Кремля про те, що Москва не проти "сепаратних перемовин". І я можу легко уявити собі, як робота спільного угруповання У-П-Л паралізується Москвою простою пропозицією до Польщі отримати територію розміром з сучасну Польщу - в обмін на зраду. Це спокуса для польских правих, а дива, які роблять кисельово-ЗМІ із масовою свідомістю, ми вже бачили. Схема руйнування спільної бригади проста: з одного боку, пропонувати Польщі території України та Литви, а з іншого - посиленно нагадувати Україні та Литві про територіальні претензії з боку Польщі, що Польща є "шакалом Європи". Чи погодиться Литва на введення польскіх військових для підтримки у разі війни? Сумніваюся, бо немає гарантії, що вони потім підуть з Литви. Ну і звісно, треба буде посиленно робити акцент на тому, що "нащо нащі хлопці мають гинути за чужий край".

Підсумок сумний: є великі сумніви у ефективності такої коаліції. Правило "Кожний сам за себе", як вчить нас історія та сучасні події, працює на 99%.

Наскельний пес

Наскельний кіт - то не єдина наскельна тварина у місті:



( Ще )

Про інтонацію та акцент

Цікаво, що російськомовні литовці (і деякою мірою білоруси) та російськомовні українці розмовляють по-різному, особливо це стосується інтонацій запитальних речень. Литовці підсилюють закінчення речення, а українці (принаймні, на Сході) навпаки, закінчують запитальне речення без жодного ентузіазму.

Наприклад, речення: "Доброго дня, чи не бажаєте кави?" литовці вимовляють якось так:



А українці так:



Інколи це призводить до того, що литовці не розчувають, що саме їм пропонують. Кумедно виходить, коли вони переспрошують: "вибачте, що?", і український співрозмовник повторює їм ту  саму фразу з тією ж інтонацією, але гучніше. Литовець знову чує першу частину запитального речення (яку він зрозумів ще з першого разу), але кінець речення знов якось нерозбірливо згасає.