Гонитва (18+)

[gvynt]

- Зрозуміло, Петро Олексійовичу. Добраніч.

Юрій Ярославович покав слухалку, потягнувся так, що аж хруснуло у плечах, закрив кришку ноутбука і з ніжністю подивився на сплячих. Рома Донік, Вітя Трегубов, Віталік Портніков, інші хлопці і дівчата за роки спільної праці у Міністерстві стали йому майже рідними. Вони працювали як раби на галерах по 15 годин на добу, і сьогодні, 31 травня 2017 року, їхнім галерам нарешті вдалося перетнути інформаційний океан, діставшись суходолу. Зараз всі вони спали, як завжди, на своїх робочих місцях: хто обличчям на клавіатурі, хто відкинувшись на спинку крісла, хто згорнувшись калачиком навколо крісла. Кожен влаштовувався настільки зручно, наскільки це дозволяв ланцюжок.

Стець підійшов до сплячого Ігоря Бігдана і зазирнув через плече до його монітору. "#ПорошенкоУвольЁбаногоПидарасаСтеця" - прочитав він і задоволено посміхнувся.

Ідея була ризикованою, але вона спрацювала. Сьогодні ввечері Ірпіньська лабораторія нарешті синтезувала 1,5 грами чистого ненавідіума. За кілька годин речовину буде додано до питної води в найбільших містах країни, зранку на кожному паркані висітиме свіжонадрукований портрет Стеця, і нарешті почнеться Гонитва. Концентрована ненависть до Юрія Ярославовича, який завтра голяка тікатиме вулицями Києва від розлюченого натовпу, згуртує громадян настільки, що суспільство вийде на якісно новий рівень. Тоді ми вистоємо хоч проти росіян, хоч проти самих себе, хоч проти чорта лисого. Це мета, заради якої варто принести себе у жертву, і якби зараз Міністр знову мав вибір, то знову обрав би цей шлях без жодних вагань.

Витягнувши з кишені маленький ключик, Стець пройшов між рядами столів, відмикаючи замки і звільняючи блогерів від прикутих до ніг чавунних куль. "Біжи, тепер ти вільний" - шепотів він кожному. Блогери посміхалися крізь сон.